Ловлячи риб і зрізуючи теплою лускою осердя клітин нашої шкіри, змивали бруд із роздряпаних пальців. Так завжди буває, коли хочеш задмухати біль в незагоєних ранах, натомість у них забагато інфекції – і завтра ти уже знайомий Господа.
Я – риба, бо я не люблю води, я лиш дихаю її розбавленим киснем. І бавлюсь нею, коли стає сумно й доводиться плакати в синю самотність.
