На мальованому блакиті неба Миготячі зорі сіли відпочити І пахне земля що дарить чим треба А запах говорить що треба любити Бо там я родився і моя родина І це край мій рідний це теж Україна
А той дощ що поїть ліси так чудові Він неначе цвіти злітаючі з неба А скільки краси в них а скільки любові Бути там і жити більш нічо не треба Глянь як дощу сльози в мою землю линуть І сріблом вкривають мою Батьківщину
Наш земляк коником йде поле орати Сидить на підводі біля плуг борона Краєвид чудовий поля сади хати При дорозі груша а на ній ворона На пагорбі церква як матір єдина Дивись там корови пасає дівчина
З височини бачиш солом*яні стріхи Береги з каміння річку і місточок Біля річки ростуть ліскові горіхи А їх так багато що творять лісочок Вечорами всюди наша пісня лине То теж наша земля ту живуть їй сини
Хати попалили а сади здичали В церкві дах діравий мосту теж немає Ворна не краче бо грушу зрубали Дівчина пропала селянин втікає Тільки хмари з дощем все линуть й линуть Вони оплакують мою Батьківщину. Я написав польською 21.09.1964р Переклав на рідну редагуючи 17.01.2007р.
