Думки залито аквареллю, Мовчить відкритий простір, А небо – то лише пустеля... Заходь до мене в гості.
Вода холодна на столі, Нема у мене твого фото, Ми народились на землі І завжди прагнемо польоту.
Хто міряв, скільки, скільки миль Між нами? Чи цікаво нам? То вже не мода, то вже стиль Кіно, відзнятого життям. |
|