Думки залито аквареллю,
Мовчить відкритий простір,
А небо – то лише пустеля...
Заходь до мене в гості.
Вода холодна на столі,
Нема у мене твого фото,
Ми народились на землі
І завжди прагнемо польоту.
Хто міряв, скільки, скільки миль
Між нами? Чи цікаво нам?
То вже не мода, то вже стиль
Кіно, відзнятого життям. |
|
