|
|
|
 |
|
|
|
В Улючі над Сяном
Василь Шляхтич
|
|
В Улючі над Сяном
Ми жили колись.
Село зруйновано,
А нас вивезли
На Північ, на Захід,
На Південь, на Схід...
Неначе тих птахів,
Щоб втратили слід.
Громадно злетілись
Брати і сестри.
На руїнах сіли,
Мов ті сироти...
Травою, кущами
Заросло село.
Все ж таки знаходим
Тут своє гніздо.
В селі тому жили
Предки від століть.
Тут Богу молились.
Тут бувше їх спить.
Тепер лиш церковця
Осталась стара,
При якій зійдуться
Похожі з села.
Зійшлись улючани
В рідному селі.
Залились сльозами,
Співають пісні...
Хоч неве в чужині
Росте покоління,
Все ж таки над Сяном
Шукає коріння.
І молодь і діти
Разом тут прийшли,
Щоби подивитись
Де батьки росли.
Нині, як воскресла
Вкраїна за Сяном,
Вернутись до гнізда
Змогли улючани.
Хай вернуть, й з каміння
Хай ставлять хати.
Нове покоління
В них буде рости.
До церкви спішім всі
Помолитись Богу,
Щоб благословив нас
На нову дорогу.
А поки що, світу
Скажім, що ми є!
Що не всіх убито,
Що мова живе...
Що простим злочинцям
Всі їхні провини.
Лиш Улюч “ nie kresy”,
Тільки Галичина!
То „nie Małopolska”,
Як звуть де-яки.
Ті, що слали „wojsko”,
Палили хати...
Був рік сорокшостий
І –сьомий поганий,
Про який згадують
Нині улючани.
Тому батька вбили...
Маму, сестру тому...
Тамтого спалили
В його ріднім дому...
А все це вчинили
Католики – брати.
Прости Всемогучій
І Ти Божа Мати.
Прийди подивися
Сусідня родино.
Клякни, помолися
За тії злочини,
Щоб з „Ogniem i mieczem”
По нашій землі
Не гуляли більше
Брати – поляки!
Вірш написаний перед першім зїздом улючан у рідному селі.
Редагований 15.04.2007р.
|
|
|
|
|
© Copyright: Василь Шляхтич, 2007
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
|
|
|
|
