Обвіяв вітер руки,
Холодний як вогонь.
Розвіяв він пороги,
З води як той вогонь.
Згораю я в полоні.
Самотній крик лунає із душі.
Гуляє вітер в полі,
А серцю важко в самоті.
Полинув він по тілу,
Руйнуючи думки.
Горіло все у болі,
Згоріло в самоті.
Самотність доля моя.
Самотність це життя.
Не знав я більш спокою,
Коли вжиття прийшла вона.
Я не знав як буде там,
Я згоратиму не сам.
Ти мене палила і в ночі,
І в будній день.
Згоратиму лиш там,
Де сонце залишило
Твій слід на серці моїм.
Руйнуючи думки.
Вогнем свого лиш тіла,
Я чекав на той лиш час,
Коли вогонь поглине знову нас.
Розвіяв вітер попіл
Від серця якого вже нема.
Роздмухав він вогонь
Нового тут життя
|
|
