Чорниці густою підошвою Укрили поверхні гір, Смереки списами гострими Проштрикують хмари до дір,
Учора далеко-далеко В верхів’ях дощі полились, А ми із тобою так легко Узяли і розійшлись.
Й не будем тепер полониною Вертатися навпростець, Впиватись нічною тишею Під стукіт своїх сердець,
Горілиць лежати і сонечку З травинкою у губах, Ловити сонячні зайчики Люстерками в кептарях.
Й кохатися без умовностей, Кохатися кожну ніч Так, ніби востаннє судилося… Не силуй себе - поклич! |
|