Чорниці густою підошвою
Укрили поверхні гір,
Смереки списами гострими
Проштрикують хмари до дір,
Учора далеко-далеко
В верхів’ях дощі полились,
А ми із тобою так легко
Узяли і розійшлись.
Й не будем тепер полониною
Вертатися навпростець,
Впиватись нічною тишею
Під стукіт своїх сердець,
Горілиць лежати і сонечку
З травинкою у губах,
Ловити сонячні зайчики
Люстерками в кептарях.
Й кохатися без умовностей,
Кохатися кожну ніч
Так, ніби востаннє судилося…
Не силуй себе - поклич! |
|
