- Скажи мені, осінній лист,
Чому летиш так стрімко вниз,
Чому не лишишся на мить
У плетиві кленових віть?
- Я довго-довго шепотів
Про те, що я весну любив
Про те, як я її кохав,
Як марно мрії я плекав.
Вона пішла. Вона – Весна,
Лиш раз мені була дана,
Я так її вернуть хотів:
Не посивів, а пожовтів.
Тепер іду з цього життя,
А на вустах – її ім’я
Вона побачить – і прийде
Хоч би на день Весна буде.
Та не прийшла вона – кінець
Об землю - тисячі сердець
Летять, летять, летять, летять
Святкує осінь листопад.
|
|
