|
|
|
 |
|
|
|
Зоряна дорога в пекло
Тетяна Левицька
|
|
Страшною бідою, гострою косою
Пройшлися по бідній родині.
За що карали брудною рукою,
Не знаємо й понині.
У мальовничому селі
Жила одна родина,
Були у них шматок землі
Та прибрана хатина.
В господі затишно було,
Хоч одна кімната,
Четверо діток підросло,
Зорями світились оченята.
Не лежали на печі,
Важко працювали.
Аж на стомленій зорі
Лірично співали.
Чувся спів той голосний,
Хто заздрив, хто пишався.
Та поруч жив один такий,
Котрий з чортами знався.
Хто знав, які зловісні муки
Замислила підлість ворожа.
Мабуть, тремтіли в неї руки,
Як марилась земля пригожа.
Ніщо її не зупинило,
Спокою заздрість не давала.
У горлі, мабуть, не давило,
Коли вона наклеп писала.
Не знаємо, за що, чому,
Хто взяв той гріх на плечі.
У пеклі пригадаються йому
Ті підлість і жорстокі речі.
– Господи, де ж твій собор?
До поту працювали.
Навіть у голодомор
Крихітки не вкрали.
На віз темний посадили
Заляканих, голодних діток.
Плакати заборонили,
Не шкода сиріток.
Такого неба, як тоді,
Більш не було ніколи.
Срібні зорі й золоті
Спустилися додолу.
Здавалось, зорі по дорозі
Розсипалися густо.
Кіт залишився на порозі...
В хаті стало пусто.
Марно зорі ворожили –
Шкіряні бушлати
Вбивцям віддано служили.
Сталінські солдати
Батька одразу розстріляли,
Без суду та слідства.
Матір – у в’язниці катували,
Як жінку троцькіста.
Троцького ніхто не бачив –
В селах з гноєм знались.
Та хтось Сталіну тлумачив,
Щоб люди ворогів боялись.
Сіяли народ крізь сито,
Щоб державу міцну мати.
Скільки ж безневинних вбито?
Нема кого спитати…
Матір з дітьми розлучили,
Віддали злющій відьмі.
Коли їх жорстоко били,
Згасали зорі срібні.
Пройшло чимало довгих літ,
Як все це відбувалось,
Та море сліз отих сиріт
Землі святій дісталось.
Мені все мама розказала,
Вона була на тому возі.
Обличчя батька не запам’ятала,
Запам’ятала жах і зорі по дорозі.
|
| Інші твори автора: |
| Муза |
| Свiтло |
| Поэзия |
|
Долю пишуть небеса |
| Хитрий пес |
| Iдеальне пограбування |
| Поцілунок |
| Вiдлига |
| Ничья |
| Озеро любові |
| *** |
| Птах |
| Сосед |
| Сiмейнi вади |
| Не судилось |
| Випадок у метро |
| Побачення |
| Любов у кулачках |
| Коштовний свiт |
| Запрошення |
| Якби я знала |
| Бабин Яр |
| Откровение |
| Сон |
| Гумореска Про дієти |
| Вспомни |
| Спи, моя донечко |
| Моя Україна |
| Сповiдь |
| Татьяна |
| В услуженье сатаны |
| Валентинка |
| Родич |
| До щастя |
| Годi тобi, мамо! |
| Гумореска Сварка |
| Бусинка |
| Зарплата |
| Блудный муж |
| Правда про матір |
| Прощание |
| Ой, Люба, Люба |
| Реквием |
| Чайка |
| Меланхолия |
| "Любила, не стыжусь признаться..." |
| Дзеркало душі |
| Лише музика |
| Стихійне лихо |
| "Чому ж я плачу, а немає сліз?" |
| Агонія |
| "Не кажи, що назавжди її розлюбив..." |
| "Розкажи мені, сестро..." |
| "Ой, та чужа хата..." |
| "Так було в інших, і так буде в нас..." |
| Ніколи не пізно кохати |
| Романів |
| Я так люблю Україну! |
| Інша |
| Красунечка |
| Сумління |
| Дорога до мами |
| Шалений рай |
| Щаслива |
| "Матінко моя, не наснись журбою..." |
| Я не вийшла з народу, я сама є народ! |
| Про пісню |
| Не фліртуй, красеню, краще тікай |
| Рабиня |
| Пустоцвіт |
| Ще далеко до зими |
| Не залишай мене на самоті |
| Пристрасть |
| Не вій смуту в моє серце |
| Пуп’янок надії |
| Нема притулку |
| Втрата |
| Його нема... |
| Намріяний птах |
| "Я хочу сховатись в тумані..." |
| Сльози – ліки |
| "Зозуля літа нарахує мені..." |
| Схаменись! |
| Від серця до серця |
| Сльози |
| Музика чистої правди |
| Навчи мене жити |
| Казка |
| Сопілочка |
| Крадене щастя |
| Подарунок |
| Розлука |
| Все для тебе |
| Дзвони |
| Розчарування |
| Небо спокутує жалі |
| Колодязь сліз |
| Квітка |
| "Вы знаете, что я еще жива..." |
| "Мы распускаемся весной..." |
| Помолись за мене |
| Колискова |
| Доля-дорога |
| Накуй, зозуленько |
| "Я режисер своїх надуманих рядків..." |
| Мобільний монолог |
| Люлі-люлі |
| Бур’яни |
| Мати |
| Батькова могила |
| Світлиця |
| Там все моє |
| У садочку |
| Зустрічай весну |
| І хто краще знає |
| "Кохала тебе ні за що, просто так..." |
| Мінлива натура |
| Диригент |
| Десь посередині |
| Не зволікай |
| Матері |
| Каяття |
| Дивна казка |
| Спогад |
| Відпусти |
| Мандри |
| Весна |
| Рідна домівка |
| У чому річ? |
| Пізня квітка |
| Так судилось |
| Зрада |
| Дівчина-пора |
| Залишаю тобі |
| Замерзлі почуття |
| "Як шкода, коханий..." |
| Дикі гуси |
| Де ти, сину? |
| Цвинтар |
| *** |
| Батькові |
| Закони потойбіччя |
| А ти ж казав |
| *** |
| "Якби вас не було, я б іншою була..." |
| Чуєш, не мовчи |
| Валіза |
| Подивись: я іду! |
| Іржавий світ |
| "Мої вірші омиті чистими сльозами..." |
| "Я не писала стільки літ..." |
| Безсоння |
| Горіла хата |
| А вони не йдуть |
| Вмирала мати |
| Віддзеркалення |
| Горе-хатина |
| Я п’ю весну |
| Всесвіт дитинства |
| На світі є такі місця |
|
|
|
|
© Copyright: Тетяна Левицька, 2008
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
|
|
|
|
