Втекти, сховатись, впасти в забуття... Планета перекинулась долілиць. Немовби всі осліпли, подуріли, Повсюдно лиш нікчемство й зіпсуття.
Прожогом мчать малий і престарілий У вир украй суєтного життя... О, світе, ти, без роду, без пуття, Нечуваний, не божий і не білий,
За прикладом Валака й Валаама, Звеличуєш негідника і хама, І неуку вклоняєшся до ніг!
Твоє нечестя і пече і смутить. Та це - нічого, нас нестерпно нудить Від забавок твоїх і злих утіх. |
|