Втекти, сховатись, впасти в забуття...
Планета перекинулась долілиць.
Немовби всі осліпли, подуріли,
Повсюдно лиш нікчемство й зіпсуття.
Прожогом мчать малий і престарілий
У вир украй суєтного життя...
О, світе, ти, без роду, без пуття,
Нечуваний, не божий і не білий,
За прикладом Валака й Валаама,
Звеличуєш негідника і хама,
І неуку вклоняєшся до ніг!
Твоє нечестя і пече і смутить.
Та це - нічого, нас нестерпно нудить
Від забавок твоїх і злих утіх. |
|
