|
|
|
 |
|
|
|
бо хрести
на голготі
зогнили...
Віктор Кіяшко
|
|
зайнялося повітря повір‘ям,
впали в землю зогнилі хрести...
полетіло із демонів пір‘я,
і над летою знялись мости…
запалали вогні на парнасі,
і постали вітрів круговерті.
із‘явились землі іпостасі,
і пекельнії сцени відверті
ждуть безсмертних...
ждуть тільки безсмертних...
смертні ж – смерті,
як завжди, ждуть смерті...
захлинаються власною кров‘ю,
службу правлять у купольній церкві,
насолоджуються власною грою...
і земля із земельною грою
не здіймає доверху вже очі,
ще не досить їй перегною...
жде лиш ночі, чекає лиш ночі,
щоб криваву продовжити гру,
марить тінню і пестить мару...
а до неба немає їй діла,
бо хрести на голготі зогнили...
бо хрести на голготі зогнили...
бо хрести на голготі зогнили...
|
|
|
|
|
© Copyright: Віктор Кіяшко, 2008
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
|
|
|
|
