|
|
|
 |
|
|
|
Рідна мова
Ігор Калиниченко
|
|
Рідна мово моя, що є краще за тебе?
Що бринить наймиліш і співає ясніш?
У тобі шум гаїв, усміх сонця і неба,
Ти ростеш у душі, як зелений спориш.
Рідна мово моя! Ти жагуча криниця,
Ти черешня в цвіту, солов'їна струна.
Кожне слово, мов зоряна крапля іскриться,
В кожній пісні горить сонцесяйна весна.
Рідна мово моя, в тобі сила козацька,
Вільний подих степів, осяйна далечінь.
Проведуть бандуристи по струнах зненацька,
І злетиш ти, мов сокіл, в ясну височінь.
Рідна мово моя! Ти душа України,
Ти в мені гомониш, як потік буйних вод.
Треба сіять в серця твої чисті зернини,
Щоб навіки воскрес український народ!
|
| Інші твори автора: |
| Осінь багряна |
| Квітка-Євгенія |
| Якби ти була зі мною |
| Дорога. Осінь. Сонні явори |
| Є. Т. |
| Осінній день запав сльозою в душу |
| У полі розійшлися три дороги |
| Весна сховалась у вербових косах |
| В тебе серце безцінне й душа золота |
| Тихий вечір |
| Лише Україна |
| Війнуло прохолодою від гір |
| Сон |
| Свічки каштанів до вікна схилились |
| Ходжу, збираю роси на стерні |
| Я ждав на зупинці трамваю |
| Галичанка |
| Там, де звуки тануть без кінця |
| Іду по вулиці села |
| Рідна мова - предків світлий голос |
| Коли встають світанки сині |
| На нашій тихій вулиці |
| Я вірю, я знаю |
| Земля, що батьківською зветься |
| Золотисті клени |
| Незнайомці |
| Я не бидло, я - людина |
| Моя Україно, квітучі поля |
| Жменька рідної землі |
| Вітер липам розчісує коси |
| Поезія - це сонце у блакиті |
| Оксамитом чистим в цьому імені |
| В той час, коли сонце жадане |
| Червоні троянди |
| Кожний дотик - неначе поема |
| Як трепетно звучить твоє ім'я |
| Гаптує сонце землю молоду |
| Долинка |
| Оксані |
| Літо. Липень. Тихі верби |
| До побачення, Любицьке |
| Україна - синь ставків |
| Повітря в полі пахне житом |
| Прокинулось Любицьке- мила земля |
| Я народився на Запоріжжі |
| Зоряна дорога |
| Повертаючись із вирію, лелеки |
| Любицьке |
| Повстанська балада |
| Горять вогнем листки на яворах |
| Прийшла до нас багряна осінь |
| Розіслався в травах вересневий вечір |
| Бабине літо |
| Відшуміли жнива на колгоспних полях |
| Дай мені, доле, краплину кохання |
| Зоря над вербою |
| Згадай мене |
| Польові путівці |
| Вечори на Лісничанському ставку |
| Серпень |
| Ми серце живимо любов'ю |
| Кругом комуністи, а я не боюсь |
| І хоч мене чекають втрати |
| Я люблю, кохаю вечір |
| Рядки на пам’ять |
| Про калину та березу |
| Не плюй на землю (За Ю. Рибчинським) |
| Люблю життя |
| Хтось накрапав на небо росинки |
| Хмари, розходьтеся |
| Я піду у поля, де пшениця росте |
| Мальви |
| Намалюю твій образ дощем на вікні |
| Заліз виноград на черешню |
| Берези вдягнули зелені хустини |
| Весняний вечір в Любицьких полях |
| Полтавщино кохана (Пам'яті Дмитра Луценка) |
| Серпанком далі оповиті |
| Тільки б ти щасливою була |
| Хилить вітер |
| Блукає в травах тепле літо |
| Білокрилі лелеки |
| Дуже кепсько і недобре |
| Дув холодний вітер з Фінської затоки |
| Засяяли білі лампадки бузкові |
| Ніде не краще, ніж в моїм краю |
| Весняна пісня |
| За тижнями роки ідуть невпинно |
| Дівчина дуже рідкісної вроди |
| Вітер цілує дерева в саду |
| Хоч у душах багато облуди |
| Люблю село |
| Уже не стогне Дніпр широкий |
| Моя земля полита кров'ю |
| Коли в грізний час підіймаються руки |
| Самоспалений |
| Блукаю даллю синьою |
| П'ятнадцять років Любицьке у серці |
| Щасливий час, натхнення мить |
| Даль Гуляйпільщини |
| Другу ніч не видно зір на небі |
| Ми патріоти тільки на словах |
| Моє серце належить тобі |
| Люблю траву зелену на лугах |
| Тихо в душу вітерець подув |
| Кохаю не лише за гарну вроду |
| Анастасія |
| Українські берези |
| Врятуй мене, моє кохання |
| Я так люблю зелений дзвін барвінку |
| Подивися, друже, все навкруг чудове |
| Перший сонет |
| Пам'яті В'ячеслава Чорновола |
| Блакитний степ, дзвінке ясноголосся |
| Вода із Василевської криниці |
| В місті далекім ночами все сниться |
| Не згасне сонце нашого кохання |
| Діамантами небо за квітчане |
| Облетів у саду дивоцвіт |
| Прийшла весна |
| Плекаймо добро і надію |
| До чого докотилась, Україно? |
| В краю, де в полях тихо в'ється |
| Абрикосом зацвів рідний край навесні |
| Нестиму я в душі вкраїнський стяг |
| Не бував я в чужинських краях |
| Засміялось сонце над степами |
| Защебечуть джерела, немов солов'ї |
| Люблю тебе, блакитно-жовтий стяг |
| Квітка-Україна |
| Чого ми відцурались Батьківщини
|
| В моє вікно шепоче липа |
| Моя Україна |
| Пливуть в минуле зустрічі і дати |
| Вкриває небо шовком ночі |
| В тихім леті доріг |
| Бабусин милий двір |
| Там, де мов струна, бринить потік |
| Братам-українцям |
| Мої діди в УПА не воювали |
|
|
|
|
© Copyright: Ігор Калиниченко, 2008
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
Чудовий вІрш,а головне - дуже актуальний сьогодні. Я теж маю у своєму доробку подібний твір. Але пишу і російською.
У Вас чудове поєднання сили нашої рідної мови і образу Батьківщини,нашої України.
Наснаги Вам у подальшій творчості!
З повагою,Лариса Риндова
ЛарисаРындова - 2008/03/18 18:42 »
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
|
|
|
|
