|
|
|
 |
|
|
|
Квітка
Тетяна Левицька
|
|
Піду в гай на полонину,
Простирадло кину
І на очі неба сині
Народжу дитину.
Сама пупок зав’яжу,
Сповию, заридаю.
Та й додому понесу,
Як квітку із гаю.
В сірка очі запозичу,
Зустрівши сусідку.
– Добрий вечір я вам зичу.
Що придбали? – Квітку.
Принесу квітку до хати,
Там сердита мати.
Насвариться – пожалкує
Й не стане дорікати.
– Подивись, у немовляти
Сині оченята.
Посміхнеться сумно мати,
І розквітне хата.
Будемо дитя в калині,
Любистку купати.
Й очі ті небесно-сині
Ніжно цілувати.
Підросте мала дитина.
Спитає: «Де ж тато?»
Відповім: «Де полонина,
Там квіток багато.
Я зірвала одну в гаю,
А іншу згубила.
Зараз я не пам’ятаю,
Чи когось любила.
Синє небо, певно, знає
Й оксамитна зірка…
Хто на долю нарікає,
В того й доля гірка».
|
| Інші твори автора: |
| До храму |
| Ясеновий Романiв |
| *** |
| Муза |
| Свiтло |
| Поэзия |
|
Долю пишуть небеса |
| Хитрий пес |
| Iдеальне пограбування |
| Поцілунок |
| Вiдлига |
| Ничья |
| Озеро любові |
| *** |
| Птах |
| Сосед |
| Сiмейнi вади |
| Не судилось |
| Випадок у метро |
| Побачення |
| Любов у кулачках |
| Коштовний свiт |
| Запрошення |
| Якби я знала |
| Бабин Яр |
| Откровение |
| Сон |
| Гумореска Про дієти |
| Вспомни |
| Спи, моя донечко |
| Моя Україна |
| Сповiдь |
| Татьяна |
| В услуженье сатаны |
| Валентинка |
| Родич |
| До щастя |
| Годi тобi, мамо! |
| Гумореска Сварка |
| Бусинка |
| Зарплата |
| Блудный муж |
| Правда про матір |
| Прощание |
| Ой, Люба, Люба |
| Реквием |
| Чайка |
| Меланхолия |
| "Любила, не стыжусь признаться..." |
| Дзеркало душі |
| Лише музика |
| Стихійне лихо |
| "Чому ж я плачу, а немає сліз?" |
| Агонія |
| "Не кажи, що назавжди її розлюбив..." |
| "Розкажи мені, сестро..." |
| "Ой, та чужа хата..." |
| "Так було в інших, і так буде в нас..." |
| Ніколи не пізно кохати |
| Романів |
| Я так люблю Україну! |
| Інша |
| Красунечка |
| Сумління |
| Дорога до мами |
| Шалений рай |
| Щаслива |
| "Матінко моя, не наснись журбою..." |
| Я не вийшла з народу, я сама є народ! |
| Про пісню |
| Не фліртуй, красеню, краще тікай |
| Рабиня |
| Пустоцвіт |
| Ще далеко до зими |
| Не залишай мене на самоті |
| Пристрасть |
| Не вій смуту в моє серце |
| Пуп’янок надії |
| Нема притулку |
| Втрата |
| Його нема... |
| Намріяний птах |
| "Я хочу сховатись в тумані..." |
| Сльози – ліки |
| "Зозуля літа нарахує мені..." |
| Схаменись! |
| Від серця до серця |
| Сльози |
| Музика чистої правди |
| Навчи мене жити |
| Казка |
| Сопілочка |
| Крадене щастя |
| Подарунок |
| Розлука |
| Все для тебе |
| Дзвони |
| Розчарування |
| Небо спокутує жалі |
| Колодязь сліз |
| "Вы знаете, что я еще жива..." |
| "Мы распускаемся весной..." |
| Помолись за мене |
| Колискова |
| Доля-дорога |
| Накуй, зозуленько |
| "Я режисер своїх надуманих рядків..." |
| Мобільний монолог |
| Люлі-люлі |
| Бур’яни |
| Мати |
| Батькова могила |
| Світлиця |
| Там все моє |
| У садочку |
| Зустрічай весну |
| І хто краще знає |
| "Кохала тебе ні за що, просто так..." |
| Мінлива натура |
| Диригент |
| Десь посередині |
| Не зволікай |
| Матері |
| Зоряна дорога в пекло |
| Каяття |
| Дивна казка |
| Спогад |
| Відпусти |
| Мандри |
| Весна |
| Рідна домівка |
| У чому річ? |
| Пізня квітка |
| Так судилось |
| Зрада |
| Дівчина-пора |
| Залишаю тобі |
| Замерзлі почуття |
| "Як шкода, коханий..." |
| Дикі гуси |
| Де ти, сину? |
| Цвинтар |
| *** |
| Батькові |
| Закони потойбіччя |
| А ти ж казав |
| *** |
| "Якби вас не було, я б іншою була..." |
| Чуєш, не мовчи |
| Валіза |
| Подивись: я іду! |
| Іржавий світ |
| "Мої вірші омиті чистими сльозами..." |
| "Я не писала стільки літ..." |
| Безсоння |
| Горіла хата |
| А вони не йдуть |
| Вмирала мати |
| Віддзеркалення |
| Горе-хатина |
| Я п’ю весну |
| Всесвіт дитинства |
| На світі є такі місця |
|
|
|
|
© Copyright: Тетяна Левицька, 2008
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
Прекрасний вірш!!! Такий живий і яскравий! А порівняння маленької новонародженної крихітки з квіткою з гаю просто неймовірне! Чудова мова відразу ж пробуждує в уяві дивовижні картини природи, і навіть легкий сум накрикінці не зменшує теплоти у серці від прочитанного. Щиро Вам дякую за такий вірш!
Міра Мальська - 2009/02/17 13:37 »
|
| ЗАУВАЖЕННЯ: |
(Додати) |
| |
|
І я Вам щиро дякую, Міра, за те, що висловили свої враження від прочитаного. Приємно одержувати такі відгуки та сподіватися на те, що тебе не тільки читають, але й розуміють.
Сердечно, з найкращими побажаннями,
Тетяна
Тетяна Левицька - 2009/02/17 21:25
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
|
|
|
|
