Мій любий краю, чом твоя земля
Із вірністю вирощувала зраду,
І ворог кожен, що ішов здаля,
Радів із неї на твою загладу?
І хто тобі приніс насіння те,
Що, в ґрунт упавши, пишно забуяло?..
І осквернилось ним усе святе,
І воля заросла — її не стало.
Воно вросло в серця, воно вросло в уми,
Все шириться і глибше уростає.
Чи любий ти між власними людьми?
Самі слова, любові діл немає.
Ось прислужився Ніс — Батурин у крові.
Жах відчаю досяг тебе зненацька.
А Галаган відзначився собі —
І запалала вольниця козацька.
І що не діло — зрада. Що не крок —
То покладе хтось камінь на дорогу...
Мій любий краю, ти затих, замовк,
Лиш небу відкривав свою тривогу.
Не можуть помиритися сини.
І де їх двоє — шабля там і підступ.
Чужинцю в ноги хиляться вони —
І знов запроданство, і знову відступ.
Ярмо і плач, і роздуми журні
Гнітили плоть твою гнучку і дужу.
І лиш твої нев’ярмлені пісні
Всім свідчили про вільнолюбну душу.
Любові хочеш ти, мій краю дорогий,
Любові щирої, щоб всі жили із нею.
Та кожен любить на землі твоїй
То зиск, то славу, то якусь ідею.
А зараз вільний ти із милості небес.
Тебе, мій рідний, вже далеко знають.
І світ байдужо дивиться увесь,
Як нівечать тебе і обкрадають.
Хто сито їсть з твоїх багатих піль,
Хто клявсь тобі у вірності й любові —
Доклав тепер небачених зусиль,
Щоб з жил твоїх побільше випить крові.
Буяє зрада. Лист її пружний.
Проникла мало не на кожен клаптик...
...Хто краде у безкарності своїй,
Того назвеш, мій любий краю, — зрадник.
Мій любий краю, хочу бачить день,
Коли зів’яне зрада на роздоллі,
Коли почую радісних пісень
На українськім щедрім полі.
Мій любий краю, хочу бачить я
Того, хто нищить бур’яни зрадливі,
Хто сіє приязнь на твоїй землі,
Дає врожай багатий ниві,
Хто вірність зрощує в серцях людських,
Любов’ю повнить до стежок дитячих,
Хто приголубить радий геть усіх
І прояснити всіх незрячих.
О тільки з Ним, мій краю, із Христом
Собі повернеш і синів, і дочок.
О, як ти вкрасишся усім добром!
О, як цвістиме кожен твій куточок!
І зради зерна вже не проростуть,
Хоч буде розсівати їх лукавий.
З Ісусом, краю мій, твоя щаслива путь,
Твій шлях багатий і яскравий.
|
| Інші твори автора: |
| Я так шукав Тебе!.. |
| О Дух Святий! |
| Чекає час... |
| Благання України |
| У захистку... |
| А ніч тоді була... |
| Різдвяна ніч |
| Він прийшов!
|
| Знаю, тату!
(За Тетяною Храмцовою)
|
| Очікування Різдва
|
| Псалом 107 |
| Псалом 1
|
| Є (Віра Кушнір) |
| Синь неба мій дім залила... (Яків Бузинний) |
| Самотність
(Олександр Азовський)
|
| Відкрився нам Ісус... |
| За тебе |
| Малий синок
|
| Осіння мелодія
(За невідомим автором) |
| Ісусе, Господи... |
| „Земне життя не для забав..." |
| Як добре, що Ти є! |
| Вуста втомились... |
| Тривоги заткані з передчуттів... |
| Так порожньо... |
| Я не господар... |
| Спокушує земля... |
| Моя поезія |
| Давид |
| Місіонерам Ісуса Христа |
| Відкрите серце |
| Душа твоя плаче |
| Душа летить у небо |
| Ти бачиш...
(До молоді) |
| Ти відплатив любов’ю! |
| Мій Господи... |
| Життя струмує... |
| Апостол Петро |
| Джерело |
| Душа шукає душу... |
| Говорить Бог мені вустами серця... |
| Вересневий ранок Нью-Йорка
|
| Пожалій, дитино...
|
| Дух лінивий |
| Тремтить душа... |
| Мій Боже, захисти мене... |
| Загублений - врятований |
| Мій любий краю, у тобі печаль... |
| Свобода |
| В Господню руку серце положив...
|
| Садівнику небесного саду |
| Двадцятий, прощавай! |
| Вік двадцять перший |
| Мої думки метеликами мріють |
| Ісус по морі йшов |
| У світі люблять пристрасно обман...
|
| Не покидай мене, моя Любове... |
| «Люблю!» |
| «Ненавиджу!» |
| Диявол українцям нашептав |
| Народився Хліб |
| Моя Любове |
| Ти знаєш, Господи! |
| Хто б душу полюбив... |
| Справжня любов |
| Ледарю |
| Храм серця |
| Сонях |
| Зрадливий херувим |
| Вір, надійся і люби |
| Божок автодоріг |
| Гарбузи і соняхи
|
| Безплатна медицина |
| Комуніст і Моська |
|
