Я заблукала в почуттях,
Неначе в пралісі густому.
І з кожним днем росте мій страх,
Моя душа, неначе в комі.
Вона не вмерла ще, здається,
Але давно вже не жива,
Все ж моє серце тихо б`ється,
Та почуттів в ньому нема.
Воно розчавлeнe ногами,
Розбите на дрібні шматки,
На ньому виступили рани,
Воно болить і вдень й вночі.
Ти зрозумій мене, будь ласка,
Дай серцю трохи відпочить.
Твоє життя було як казка,
В моєму ж горя не злічить. |
|
