|
|
|
 |
|
|
|
Війна.
Мария Белова
|
|
- сегодня небо просторнее
и Днепр длиннее
меняешь кофты узорные
лица не изменишь
новостей череда
ленты петляют
направляют туда
и что-то в мире меняют
ветер рваный подул
я не смерть предрекаю
просто завтра война
кто сказал я не знаю
просто завтра война
кто сказал не так важно
день сегодняшний наш
словно пепел бумажный
- я не вірю тобі.
ти не хочеш чути правди.
що ти будеш робити, раптом завтра не звариш кави,
не поцілуеш мене на прощання, не сядеш у метро?
ти правий - війна скрізь.
між мною і тобою, між простором і щільністю
між пустотою та ідеєю, між метро та кредитами на автомобілі.
між осінню та літом.
навіть сама з собою я кожну мить воюю, і то є най- відчутніша за всі війни
справа не в тім, що я не знаю хто такий Гітлер,
чи не уявляю, як болить коли декілька грамів свинцю прострумують серце,
я все це намагалась уявити, вле не в тім, не в тім...
справа в тім, що ти , любий,
хочеш цієї війни.
і не тільки ти...
це внутрішнє желеподібне гидотне відчуття,
що все назавжди так, і не інакше,
воно спонукає тебе шукати інше, хай навіть війну.
хіба не так?
- сегодня небо просторнее
и глазам больнее
назавтра ветер спокойнее
а в душе - ледянее
проснёмся рядом с тобой
и вкуса не ощущая
перевоюем войной
которую мы выбираем
простимся после навек
через секунду увидясь
по расписанью пробег
который мы ненавидим
я знаю дашь ледяной
хрустальный шёлк на дорогу
глаза омоешь водой
и будешь ждать понемногу
- я знаю. ти правий .
і так було тисячу років,
тисячі шовкових хустинок, тисячі глеків з водою, тисячі поцілунків на прощання
тверде серце, тверезий розум...
але ти не знаеш, що там за горизонтом,
там не нове життя,
і не вселенська мудрість, не шалена свобода,
і навіть не вічний спокій,
а смерть. жорстока.
а відчуття вільного падіння -
воно триває рівно від моїх губ і поцілунку на прощання, і лише до горизонту.
а коли ти його перетинаєш, і розумієш, що я плакала тобі на правду,
то єдине, що залишаеться перед тобою - то війна.
то єдине, що залишається тобі - то воювати.
і нехай тобі щастить.
|
|
|
|
|
© Copyright: Мария Белова, 2008
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
"Я не поэт.
Ніколи їм не була.
ніколи не буду"
А я хотів бути поетом, взагалі хотів би хоч кимось бути, хоч для когось.
pospishaiko - 2008/10/07 23:04 »
|
| ЗАУВАЖЕННЯ: |
(Додати) |
| |
|
ви хоча б не робите помилки в словах, як я:)))
а ви вже Є тією людиною, чиї рецензії приємно читати:))))))
МарияБелова - 2008/10/10 15:24
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
|
|
|
|
