|
|
|
 |
|
|
 |
Війна.
Мария Белова
|
|
- сегодня небо просторнее и Днепр длиннее меняешь кофты узорные лица не изменишь новостей череда ленты петляют направляют туда и что-то в мире меняют ветер рваный подул я не смерть предрекаю просто завтра война кто сказал я не знаю просто завтра война кто сказал не так важно день сегодняшний наш словно пепел бумажный
- я не вірю тобі. ти не хочеш чути правди. що ти будеш робити, раптом завтра не звариш кави, не поцілуеш мене на прощання, не сядеш у метро? ти правий - війна скрізь. між мною і тобою, між простором і щільністю між пустотою та ідеєю, між метро та кредитами на автомобілі. між осінню та літом. навіть сама з собою я кожну мить воюю, і то є най- відчутніша за всі війни справа не в тім, що я не знаю хто такий Гітлер, чи не уявляю, як болить коли декілька грамів свинцю прострумують серце, я все це намагалась уявити, вле не в тім, не в тім... справа в тім, що ти , любий, хочеш цієї війни. і не тільки ти... це внутрішнє желеподібне гидотне відчуття, що все назавжди так, і не інакше, воно спонукає тебе шукати інше, хай навіть війну. хіба не так?
- сегодня небо просторнее и глазам больнее назавтра ветер спокойнее а в душе - ледянее проснёмся рядом с тобой и вкуса не ощущая перевоюем войной которую мы выбираем простимся после навек через секунду увидясь по расписанью пробег который мы ненавидим я знаю дашь ледяной хрустальный шёлк на дорогу глаза омоешь водой и будешь ждать понемногу
- я знаю. ти правий . і так було тисячу років, тисячі шовкових хустинок, тисячі глеків з водою, тисячі поцілунків на прощання тверде серце, тверезий розум... але ти не знаеш, що там за горизонтом, там не нове життя, і не вселенська мудрість, не шалена свобода, і навіть не вічний спокій, а смерть. жорстока. а відчуття вільного падіння - воно триває рівно від моїх губ і поцілунку на прощання, і лише до горизонту. а коли ти його перетинаєш, і розумієш, що я плакала тобі на правду, то єдине, що залишаеться перед тобою - то війна. то єдине, що залишається тобі - то воювати. і нехай тобі щастить.
|
|
|
|
|
© Copyright: Мария Белова, 2008
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
"Я не поэт. Ніколи їм не була. ніколи не буду" А я хотів бути поетом, взагалі хотів би хоч кимось бути, хоч для когось.
pospishaiko - 2008/10/07 23:04 »
|
| ЗАУВАЖЕННЯ: |
(Додати) |
| |
|
ви хоча б не робите помилки в словах, як я:))) а ви вже Є тією людиною, чиї рецензії приємно читати:))))))
МарияБелова - 2008/10/10 15:24
|
|
|
|
|
 |
|
|
|
 |
|
|
 |
Стань автором!
Додай свої твори зараз! Поринь у наш світ! Просто реєструйся!
|
 |
|
|