Вже край, кінець, в минуле не зайти, І вже прожите видиться колишнім В людей без нас, а ми без них зустріли Це літо, на городах за своїм…
З фланелей подорожника рука Повибирала менше сталі днини, Кропива геть по сходи заросла, Така красива, жальна, незрадлива…
І вже пожухли, здичавіли трави, Жорстка жорства проглядує з стебел, Жоржини сплять, і їхній сон духмяний У прохолоду горнеться від плес…
Який гулкий, який живий колодязь, Яка вода холодна і м’яка, І яблука в нього немовби молять, Немовби ладаном обвіяні з садка…
|
|