Вже край, кінець, в минуле не зайти,
І вже прожите видиться колишнім
В людей без нас, а ми без них зустріли
Це літо, на городах за своїм…
З фланелей подорожника рука
Повибирала менше сталі днини,
Кропива геть по сходи заросла,
Така красива, жальна, незрадлива…
І вже пожухли, здичавіли трави,
Жорстка жорства проглядує з стебел,
Жоржини сплять, і їхній сон духмяний
У прохолоду горнеться від плес…
Який гулкий, який живий колодязь,
Яка вода холодна і м’яка,
І яблука в нього немовби молять,
Немовби ладаном обвіяні з садка…
|
|
