Навіть мертве, воно – не тлін, Просто сумнів у потойбіччі… Край дороги стоять вони, Ті, хто жив, і пішов в довічне…
Поводир. Транспортує скон. У незбутнє. У схили й вирви. І слова, що в душі розмов, Догоряють… Немовби листя.
Значить, листя – воно не тлін, Просто сумнів, його – багато… А слова ждуть своїх причин Хай ненатлої, та – присвяти…
І зажди. Не щезай в туман. Не вертай в чорноту дороги. На триногах згоряє жар, Схили й вирви – сирі й сурові…
|
|