1.
Слово розбризкується
Прекрасною поразкою
Над світінням переплавлених
Першоелементів.
2.
Розбризкується ейдос той що вдень
Злітав з шпаками на землицю мокру –
Прекрасною поразкою й докором,
І далі йде, незбутній, кожен вечір…
Розбризкується слово над дерева
Перегорілих рур, гарячих сил,
І лементує, пойняте в шипіння,
Над тванню вирв і першоелементів,
Вже переплавлених, як місяць, у вогні
На інші ейдоси, у глибині парсуни,
І кістяки залізних рук не гублять,
Вони творять, між мокрих віт, крихкі
Маленькі зірочки у чорнім небі,
Що шлють алмази в вікна угорі,
І все гукає, бряцає, двигтить
Лише мені про сховані погреби,
Лише мені ритмує свій відчит,
І зазив свій в хрестами криту тишу
Поміж орбіт, де у просвітлі ніші
Вписались лики здійняті святих.
|
|
