Чиї вдягають шати тротуари, Як не твої, з сніжинками, зима… Уся краса вже плине в дортуари, І ти притрушуєш, листок в льоду, і сад…
Є входи три, в твою позачасовість, Для незчисленних, скинутих, листків… То ніч і день, в які з’являлась повість, І листопад, в який приходив – він…
У дортуар, краса щоб не знебула, В зимовий сад, в сніжинок танець-рій, І лід тріщав, у виходах до вулиць, І листопад був в кожному вікні…
Любов-політ, любов – таємна сутність, І заспів слів, і віти горобин… Він починався тут, у тридцять юних Цих днів сюжет, даний на всевіки…
|
|