Чиї вдягають шати тротуари,
Як не твої, з сніжинками, зима…
Уся краса вже плине в дортуари,
І ти притрушуєш, листок в льоду, і сад…
Є входи три, в твою позачасовість,
Для незчисленних, скинутих, листків…
То ніч і день, в які з’являлась повість,
І листопад, в який приходив – він…
У дортуар, краса щоб не знебула,
В зимовий сад, в сніжинок танець-рій,
І лід тріщав, у виходах до вулиць,
І листопад був в кожному вікні…
Любов-політ, любов – таємна сутність,
І заспів слів, і віти горобин…
Він починався тут, у тридцять юних
Цих днів сюжет, даний на всевіки…
|
|
