…Так самохіть виринає і губиться
Інший потік у людському –
В річку одну, де події знебудуться,
Люди там грають художність…
Кожен – чужому, чужій переказує
Роль на щоденній хмарині…
Кожен наступний за себе пригадує,
Темрява точить калину…
Вищий порядок феноменів образних
Грають немовби художність,
Все, що правдиве – те корчами, корчами;
Там винаходять сторонність.
Ось та цеглина, що вийнята, падає;
Ось та виразна картина –
Так самохіть відлітає у натовпах…
Все, що правдиве – красиве…
Тільки чому кожне видиво вкраплене,
Корчі правдиві, як совість,
Ще не упали пекельними краплями,
В трумнах нема переможців.
Тільки чому на червоному заході
Піки над-сходжень у місяць?..
Звідки знаходяться інші, що падають,
В темряву, й темряву – чисел…
|
|
