…Так самохіть виринає і губиться Інший потік у людському – В річку одну, де події знебудуться, Люди там грають художність…
Кожен – чужому, чужій переказує Роль на щоденній хмарині… Кожен наступний за себе пригадує, Темрява точить калину…
Вищий порядок феноменів образних Грають немовби художність, Все, що правдиве – те корчами, корчами; Там винаходять сторонність.
Ось та цеглина, що вийнята, падає; Ось та виразна картина – Так самохіть відлітає у натовпах… Все, що правдиве – красиве…
Тільки чому кожне видиво вкраплене, Корчі правдиві, як совість, Ще не упали пекельними краплями, В трумнах нема переможців.
Тільки чому на червоному заході Піки над-сходжень у місяць?.. Звідки знаходяться інші, що падають, В темряву, й темряву – чисел…
|
|