Я приношу свої дари В час безсилля твоїх ста крил, В вертограді холодних вір – Охоронець святий мети…
Два листочки, і персня три, Трохи яблук, та більше – грона, Виноград, і калину, й зорі, Що упали мені вночі…
Знаю я, оживає сад, Коли світло у нього входить, Коли голос твій в ньому мовить, Мій захисник із тисяч правд…
Мандрівник із чужих життів, Ти не дощ, ти не вітер сивий, Ти така ж, як і я, стежина, Лиш вознесена – з потойбіч…
Я приношу свої дари Не померлому, а живому… Ти живий! А на крилах втому Я твою заберу собі…
|
|