Я приношу свої дари
В час безсилля твоїх ста крил,
В вертограді холодних вір –
Охоронець святий мети…
Два листочки, і персня три,
Трохи яблук, та більше – грона,
Виноград, і калину, й зорі,
Що упали мені вночі…
Знаю я, оживає сад,
Коли світло у нього входить,
Коли голос твій в ньому мовить,
Мій захисник із тисяч правд…
Мандрівник із чужих життів,
Ти не дощ, ти не вітер сивий,
Ти така ж, як і я, стежина,
Лиш вознесена – з потойбіч…
Я приношу свої дари
Не померлому, а живому…
Ти живий! А на крилах втому
Я твою заберу собі…
|
|
