А, ось і ти з’явилась.
Ну, нарешті.
О восьмій вечора.
Вже стіл тебе заждався,
На ньому те найкраще, що в тобі
Пробуджене таланами зорі,
Готовність іспитів,
Випробувань душі,
Наук містичних
Щонайтяжча брила.
Так, я прибула ніби вчасно, з Яви.
Із синхрофазотроном у руці.
Що отроків писання кучеряві?
Нівець, мій братику, із антиречовин.
За вільний стіл визнань – у лавр невільних,
За інфернальний стиль отих віршів,
Я ладан випалю, ввійду я замість тебе
В усе оте найкраще, в повість зим,
В роман про літо, ось, писала в стіл,
Та видати все сталось, і готовність
О восьмій вечора з тобою десь піти,
І над рулеткою помріяти про вічність,
Наук містичних
Щонайтяжча брила
Уже мільйони літ – метеорит,
Навіщо трутити його безсило,
Єдина лиш мета – собою бути,
Разом подвигнем справи, скажем міф.
Я твій увесь, сестра моя кохана!
Гайда зі мною, в паростки кропиви.
Я твій увесь, у всесвіти гайда!
|
|
