|
|
|
 |
|
|
|
Мати відпустила
Arnika Araliya
|
|
Мати відпустила
В довгий день гуляти.
Мати відпустила
В довгу ніч кохати.
Тільки довго мати
Не пускала в хату,
На світанку хтиво
Стала виганяти.
Не впущу в кімнати,
Там постій де вийшла,
Хай сучасна врода –
Звичаї торішні.
Хитавиця страшна
У житейськім морі…
Вистраждана миша
Вже в чиїйсь коморі.
Я не хочу чути,
Що скували правду,
У роки минулі,
Й Бог не дав на старість.
І про те, що вільна
Вся любов на небі.
Де твоя домівка?
Де твій наречений?
Хай в тяжкім погребі
Дошка та згнивала,
Я тебе не в зелах
Щодня доглядала…
Та не догляділа.
Без копійки сталось
Йти тобі, росинко,
В ту уявну радість…
І того на крихту
Там було кохання,
Та на віки вічні
Жить тобі не в парі…
Не пускала жити,
А тоді впустила,
І нічим на світі
Більше не корила.
Дні ставали довгі…
Вечори – безсмертні…
Не приходив отрок…
Так жили, одненькі…
Їм щодня блукалось
Різними шляхами…
Де знання давалось,
Не давалось щастя…
|
|
|
|
|
© Copyright: Arnika Araliya, 2008
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
|
|
|
|
