Лірика приходить тим дорожча, Чим дається їй зібрать себе У найкращих вбраннях і півтонах, Світоустрій бачить, вітер дме…
Стань, вглядайся: золотом обранить, Ще й гадай: чи видалось, чи ні, Тільки щоб піднятись край покари, Молодість холодну пронести.
Сонячна печаль, і половецькі В просторінь закинуті, щити. І в листочках дзеркальця маленькі, Лід намерз, і впав сніжок на них…
В розспівах випробуй, будь одвірком, Все на колах наших залиши, І вберись хоч в перли, хоч у мрії, Тільки дай згадати, хто є ти…
|
|