Лірика приходить тим дорожча,
Чим дається їй зібрать себе
У найкращих вбраннях і півтонах,
Світоустрій бачить, вітер дме…
Стань, вглядайся: золотом обранить,
Ще й гадай: чи видалось, чи ні,
Тільки щоб піднятись край покари,
Молодість холодну пронести.
Сонячна печаль, і половецькі
В просторінь закинуті, щити.
І в листочках дзеркальця маленькі,
Лід намерз, і впав сніжок на них…
В розспівах випробуй, будь одвірком,
Все на колах наших залиши,
І вберись хоч в перли, хоч у мрії,
Тільки дай згадати, хто є ти…
|
|
