Я велика шанувальниця цого філософа, Фрідріха Ніцше тобто, але от вірш мене трохи розчарував, я розраховувала побачити щось дійсно навіяне його поглядами, а тут, хоч і з притензією на псигологізм, викладені суб"єктивні страхи автора, ну кров я теж не дуже люблю, але Ніцше більше зосереджувався на питаннях духу і моралі, на світосприйнятті, і глибинних процесах людської психіки, а кров- це всього лиш кров, і в страсі крові цікавий тільки страх, як і в любій іншій фобії. А так віршик на четвірочку, наприклад фраза "до мене хвилею вливає знову в вікно прочинене рухлива кров..." виглядає не цілісно, не може кров вливати, можливо вповзати, прослизати, вкрадатись. Далі рядок "Я задихаюсь, кидаюсь на дах..." я б виправила на - я задихаюсь і біжу на дах, -щоб позбавитись двох подібних за звучанням слів поряд. Але попри всі ці маленькі невлучності, вірш всетаки не поганий, якби прибрпти назву й посилання на Ніцше, було б взагалі чудово, таке собі асоціативне сприйняття нічних марень.Попри все мені сподобалось .

Гелена Лаврів - 2009/01/24 10:58 »