Мала дитина не переймається словами що їй Кажуть у спину. Дорослій людині, вони ж западають у душу. І чому кожен вважає що мусить Сказати в одну хвилину, зробити байдужо приємно і, не чекати на взаємність, підуть собі у радість. А ти стоїш тепер не сміло, Лице твоє почервоніло, А сльози капають довільно, І ноги йдуть кудись повільно. І що робити? Що кому тепер казати? Сидіти в темряві тихо Й без усякого сміху ридати…
