Мала дитина не переймається словами що їй
Кажуть у спину.
Дорослій людині, вони ж западають у душу.
І чому кожен вважає що мусить
Сказати в одну хвилину,
зробити байдужо приємно і, не
чекати на взаємність,
підуть собі у радість.
А ти стоїш тепер не сміло,
Лице твоє почервоніло,
А сльози капають довільно,
І ноги йдуть кудись повільно.
І що робити?
Що кому тепер казати?
Сидіти в темряві тихо
Й без усякого сміху ридати… |
|
