Притискаємось скронями, слухаючи думки один одного, намагаємось пережити нашу власну економічну кризу…
Ми сидимо на зупинці не зважаючи на темні тіні людей, що ніби електрони від атомів відділяються від трамваю і кудись зникають… напевно туди ж, куди зникають дитячі іграшки…
І ось ми сидимо так намагаючись зігріти наше серце холодними руками, надійно його тримаємо, навіть блукаючи самотніми містами…
Проходячи через економічні кризи роками, Наше серце назавжди залишиться з нами!
