|
|
|
 |
|
|
|
Про те як чекає його вона
Згарда Тетяна
|
|
| Межа світів - сторожке віконце. На цілім світі одне єдине. І контрабандою із сніжинок до нього ломиться, наче в шинок, зима. Сама - у плетених одежах, морозним скрипом крихких мережив всі видноколи за ніч обмежить і, гучно пчихаючи через нежить, наллє собі і мені вина. До дна - й не біда що одна, що знову маю переохолодження і що спинився громадський транспорт, що знову бреше потертий паспорт про справжню дату мого народження. І ось я сиджу і дивлюсь у вічність - у епіцентр зимової негоди: твої пригоди, фальшиві ноти стосунків, вдаваної свободи і ефемерна химерна вірність. Дивися - серце не заживає! Це, як поранення ножове. Я так за тебе переживаю і все життя твоє проживаю, що було нашим...сама справляю на себе враження зимове. Вдивляюсь я в круговерть сніжинок, дописую ці сумні рядочки, зима відвоює останні точки - усі шпариночки і куточки мого форпосту біля вікна. Знайде тебе і тобі прочитає "Про те, як чекає його вона". |
|
|
|
|
© Copyright: Згарда Тетяна, 2008
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
|
|
|
|
