2007 рік від Р.Х., лекція в гуманітарному університеті.
- Таким чином, шановні студенти, коротко резюмуємо. За легендами, Вальгалла – це рай для загиблих в боях воїнів-вікінгів, і являє собою гігантський зал з дахом з позолочених щитів, які підпираються списами. У цього залу 540 дверей і через кожну виходять 800 воїнів для «останньої битви» Рагнарек. Воїни, що мешкають у Вальгаллі, звуться ейнхерії. Щодня з ранку вони одягаються в зброю і б`ються на смерть, а після воскресають і сідають за загальний стіл пирувати. Їдять вони м'ясо вепра Сехрімніра, якого забивають щодня і щодня він воскресає. П'ють же ейнхерії мед, яким доїться коза Хейдрун.
На останок хотів би дати, в якості невеличкого приводу для роздумів, нестандартну концепцію Вальгалли. Як відомо, у філософії вікінгів мали цінність лише дві речі, причому у сукупності: власне битва і смерть, як її наслідок (як смерть ворога, так і власна). Що ж до так званої «останньої битви» у Вальгаллі, то цінність її, очевидно, дорівнюється нулю з огляду на те, що всі загиблі воскресають, тобто, відсутня різниця між переможцями й переможеними, до того ж повторюється це щодня, знищуючи цінність загибелі в бою. Таким чином, велика битва Рагнерек виглядає в кращому випадку як спорт, а в гіршому – як цирк чи балаган, що для справжнього вікінга є принизливим. А як наслідок, замість раю для воїнів, маємо – пекло для тих самих воїнів. Такі справи, інколи боги дійсно сміються над нами, - з цими словами сивий професор завершив лекцію і пошкандибав у бік буфету вживати свію щоденну порцію кефіру.=))))

Roksolana - 2008/12/16 04:04 »