Гей, красуня, – зажди, моя лялечко!
Не ходи за кущами у дамочки!
За кущами болотяна твань,
І в тій твані потоне ридван.
І будь-де, може, скраю погреба,
Королів ще карбують в монетах.
Як стилет давньоримських богинь
Праслов’янських князівен на мідь.
І на стіни не можна вже лізти,
Коли темінь з тобою зустрілась.
Чи бідуєш ти так, як ночуєш,
І гойдаєшся винно як трумни.
Чи у рідних немає кутка,
Може, совісти в людях нема,
Що тебе відпустили самотню,
Пожалівши дещицю і сховок.
І у темряві лісу й журби
Хтось не знає стежок для доби…
|
|
