|
|
|
 |
|
|
|
087,091 або експресс
Мария Белова
|
|
Промайне приинаймні п’ять перонів,
Промине принаймні сім годин -
Ми зупинемось на станції у Львові,
Пролетівши дикий сум рівнин.
Зійде красно-чоколядне сонце,
Зійде знов скажений цей пейзаж.
Знову без запрошення у гості,
Розуміючи, що інший світ - не наш...
Нитки дротів, поміж них казкове,
Ліхтарі, шо ці останки стережуть...
Перев’язане і геть не випадкове,
Не пейзаж, а глибша темна суть.
То не кава наc з тобою розп’янила,
Почуття чужинні тут не визнають.
То якась чаклунська дика сила,
Я -прибулець, не рятує творча суть...
Місто кожен раз охоче відпускає,
Зникне з зору- винекне в душі,
Щемить серце, мрією палає,
Всі міста на світі, всі не ті...
|
|
|
|
|
© Copyright: Мария Белова, 2009
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
сподобалось! Тільки в українській мові немає слова "дущі", а є "душа" :)
Ponomareva.ua - 2009/01/05 12:55 »
|
| ЗАУВАЖЕННЯ: |
(Додати) |
| |
|
спасибо))))исправила. Вообще, родной язык для меня русский, поэтому ошибки для меня - привычное дело))))
МарияБелова - 2009/01/06 18:54
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
|
|
|
|
