Давно зими такої не було. Сніги сягають клену за коліно. Земля дрімає під пухким крилом. Вітри й морози – досить таки зимно. Давно зими такої не було. Вдягнув і дуб пухнасті рукавички. Калину аж по груди замело – Пашать вогнем її рум`яні щічки. Куди, скажіть, поділись снігурі? Їм не літати й не радіти світу. Ворони чорні й горобці малі В снігах чекають на гаряче літо.
