|
 |
|
|
|
Розмова
Вікторія Мельник
|
|
Ти сказав, що немає любові,
Ти сказав, що не треба мовчати,
Ти сказав, що слова - бандеролі
І не треба крізь вічність кричати!
Я сказала, що разом навіки,
Хай злипаються навіть повіки,
Але треба цей вірш дописати,
Щоб крізь вічність мені не кричати...
Я пишу і тихенько зітхаю,
Бо ти кажеш, що Це - лише звичка,
Не добитись нічого мораллю,
Як дівчат ти міняв рукавички. |
|
|
|
|
© Copyright: Вікторія Мельник, 2009
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
На жаль часто в наш час чоловіки міняють рукавички, як дівчат, а двічат, як рукавички... Прикро, що коли ти кажеш про свої почуття, то у відповідь чуєш лише сміх... Боляче, що мораль перестала цінуватись у стосунках...
Дуже сподобався Ваш вірш. Щось йокнуло в душі від цих слів....
З повагою, Наталія.
Зеленоглазая - 2009/03/19 15:27 »
|
|
|
|
Класний вірш! "Не добитись нічого мораллю" - думаю, що не все так безнадійно, розумію, що важко зберігати свої почуття, такими, якими вони є насправді, коли навколо багато неправди і зла, але все ж: хто витримає до кінця - спасенний буде, крім того, бути романтиком, не так вже і погано, є свої переваги. На рахунок "як дівчат ти міняв рукавички" слова також досить актуальні, але не тільки у випадку з хлопцями, дівчата також іноді багато собі дозволяють!
ПетроП - 2009/02/06 16:08 »
|
|
|
|
Вікторія, гарний вірш, чуйний.
Сподобалась фраза:"Щоб крізь вічність мені не кричати..."
Сердечно,
Тетяна
Тетяна Левицька - 2009/01/20 23:28 »
|
|
|
|
|
|
|
|
