|
|
|
 |
|
|
|
Випадковий
Михайло Буряк
|
|
Коли я стану знов,одним,великим болем,
Який сам по собі,ніколи не мине...
Я наче грім піду над світанковим полем,
Щоб розбудити всіх,хто вже й забув мене.
Я подивлюся їм у мармурові лиця,
Я доторкнусь до їх завжди холодних рук...
І викрешу таку шаленну блискавицю,
Що і вони своїх сердець почуюють стук.
Я напишу між хмар еогнем останнє слово,
Аби його могли побачити і ті,
Що у моє життя прийшли не випадково,
Бо випадковим я,вже був у цім житті. |
|
|
|
|
© Copyright: Михайло Буряк, 2009
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
|
|
|
|
