Найдорожча та, яку ти любиш.
(Біля незворотних ждеш причин.
Зорепади падають з могил).
Найдорожча та, яку ти згубиш.
Мерехтить тривога на крилі.
Кожен аркуш пишеш в самоті.
Може, тим подалі вийдеш в інший
Без канви сюжету, світ без бід?
Вилетить одвічний кармеліт
У відьомський комин, весь невтішний…
А станичне сяєво курганів –
Не тобі являлись отамани…
Найдорожчий день, в якому віща
Розлилась, як вісниця, ріка
Білого як сльози вівтаря
(День її приніс як парадигму).
І, не в силі стримати цей спомин,
Ти у інший світ, не свій, відходиш…
|
|
