Микола – каштелян,
Тарас – вигнанець істин,
Сосюра – технократ,
Василь – руйнацій містик?..
Касандра – з чорних дір
Вселенської содоми, –
Колодяжним твоїм
Чи почет йде, чи холод?
Було миттєвим… Жди,
Не дряпай схил суровий,
Немов утекла рись,
Що сторгнута в канони.
Даремний вітроспів,
І камнепад, і заклик;
Рушай же у відрив,
У накликання гарпій.
І хай Гальгал-вінок
Вплете слова на згадку;
Вір в Василя – до прощ,
Тараса знай напам’ять,
Бо через всі часи –
Лиш совість не облудна,
А реченці – вони ж:
Микола, і Сосюра.
|
|
