|
|
|
 |
|
|
|
Карамельне небо Буенос-Айреса
Максим Волохань
|
|
Карамельне небо Буенос-Айреса
*поема про бунтарські настрої серед домогосподарок
В той час,
коли одна зміна янголів
на своєму небесному посту
вже йде на законний,
приписаний Біблією і Конституцією
відпочинок,
а інша зміна ще не зайняла
свої пости на нашому глибокому,
і в’язкому, ніби карамель, небі,
самотні винахідливі
і неконтрольовані домогосподарки
вже вкотре намагаються
вчинити всесвітній зговір
безсоромно начхавши
на чоловіків і жіночій борг.
І от вони зібралися
в безсумнівно надійному,
на їхню думку, місці
і починають вести дискусію,
ніби місячи тісто,
виліплюють, тобто висувають,
умову за умовою небесам.
„Господарю Небес і Землі,
безроздільному власнику
наших душ, наших думок,
наших телевізорів і фенів,
нашої косметики
і наших накладних нігтів,
а також нашої довічної підписки
на телеканали
з мексиканськими серіалами.
Просимо тебе, навіть благаємо,
перехили гендерну чашу на наш бік,
зроби зі звичайних домогосподарок
більшість президентів і футболістів,
митників і терористів,
лібералів і комуністів,
трудоголиків і похуїстів,
щоб жилося нам надійно,
у світі щоб жінкам було спокійно.”
І коли всі ці умови було
сформовано у письмовому вигляді
і адаптовано для читання
на восьми офіційних мовах Євросоюзу,
то одна з домогосподарок
раптом починає спочатку репетувати,
потім істерики
і врешті решт гризти нігті.
Старійшини з’їзду,
домогосподарки 4-ого розряду,
майстри спорту з відбивання м’яса,
переможці конкурсу
„фарширувальниця року” 95-98,
Клавдія Петрівна і Захара Семенівна
безсумнівно вирішують вислухати
бідолашну, але істеричну сестру,
мати її так.
І коли ця сестра, ніхто інший,
як домогосподарка Євдокія Марківна,
починає крізь сльози
і погризені нігті казати
причини своєї неадекватної,
на даному етапі життя, поведінки,
то чуємо ми приблизно таке:
„О сестри, це чудово,
що ми тут зібрались сьогодні,
в цей історичний день
для всіх жінок
[включаючи лесбіянок, гермафродитів,
і фіг з тим - гомосексуалістів],
але ми не подумали от про що,
сестри мої,
от ми зараз запаковуємо
наш лист з вимогами і відправляємо його…
- Ну так, відправляємо, і що? - кажуть інші.
А те, що ми не подумали, сестри,
а раптом Бог класти хотів на нас і наші вимоги,
раптом він сидить десь там
на небесах і дивиться футбол
по безкоштовному кабельному,
їсть чіпси і не товстішає,
як ми, сестри, бо Богу
не треба думати про зайві кілограми,
і от він сидить там
і йому пофіг на наші вимоги,
він клав на них з Вавілонської башти,
чи звідкіля там ще можна.
Про це ми не подумали,
сестри мої.”
Ця захоплююча вимова
закінчується під загальне ридання,
плачуть навіть Клавдія Петрівна
і Захара Семенівна.
Ось вона, жорстока неминучість
важкої долі
в сублімації з домогосподарською буденністю.
Невже все так погано,
невже немає ніякої надії?
Але необхідність надії просто відпадає,
коли одна з домогосподарок
раптом згадує про те,
що зараз починається 1126-та серія
„Пристрастей у Буенос-Айресі”.
І раптом Броунівський рух
починає демонструватися на практиці,
при чому так, що це єдине,
в чому зараз не виникає сумнівів.
І ось, коли всі домогосподарки
остаточно розбіглися і зомбовано сидять
перед мерехтливими телеекранами,
а Бог спокійно передивляється матч
Аргентина – Ямайка, хоча навіть ми з вами
знаємо, як він закінчиться,
нова зміна янголів врешті решт
виходить на свої небесні пости,
навіть не здогадуючись про те,
що тільки що трапилось.
Вони лише сонними поглядами
оглядають Землю зі своїх
карамельних небес
і спокійно несуть свою варту далі.
07.12.08.
©Волохань М.С.
|
|
|
|
|
© Copyright: Максим Волохань, 2009
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
|
|
|
|
