Поміж ніжного листя берези, Та пянкого запаху трав, Заблукали закоханих двоє Він так ніжно її обіймав А кохання солодке і терпке Поміж піснями соловя І шептала вона так відверто „- Я тепер до віку твоя...” Обіймали коханого руки Дівочий податливий стан Зеленіли замріяні луки Вітер пестив безкраїй лан...
