всі проходять мимокраєм коло сонця колом вітру сміх щороку покидає диво море диво квіти ми прокинулись зарання хмари викрали світанок диво косить поле краєм диво коси розплітає сонце сльози розчиняє залишає сіль і море ми прокинулись зарання ми проспали сіре горе він проходив мимокраєм мимо кола сонця твого я думки свой віддала в честь твою його вітала десь за краєм вогняного сонця жовтого нитками розшивають променисто моє серце твої чари я прокинусь рано вранці сум зарию у могилу і невпинними руками крила мрій тобі пришию
