|
|
|
 |
|
|
|
Дай ромашку
Згарда Тетяна
|
|
Чорно-білі розмішані фарби,
Пада хвилями долу фатин,
«Наречена твоя просто «Барбі»…» -
Ми з тобою - один на один,
У помаді у тебе всі щоки
Гості п’яні, стриба тамада,
«Гірко» – знову. Занадто жорстоко,
Остогидла ота «гіркота».
У букеті ромашок наївнім -
Спогад літа тобі подарю,
Ти казав, що я твОя царівна
Намагався дістати зорю
З неба. Жаль що тобі не вдалося
«Дай ромашку, - тобі я скажу:
Вже не любиш. Чи любиш і досі?» -
На пелюстках поворожу.
«Дай ромашку, - надворі вже осінь, -
Загадай-но бажання любе…»
«Ось, дивися, воно вже збулося» -
Я вдаю, що не лЮблю тебе.
|
|
|
|
|
© Copyright: Згарда Тетяна, 2006
|
|
РЕЦЕНЗІЇ
Додати рецензію
|
|
|
Знаєте, Тетяно, Ваш вірш - як історія. І ромашки...такі звичайні квіти, шкода що саме вони е предметом спогадів і ще дечого. Ви написали, як уміли, проте дуже гарно, віддано і ніжно. Вітання!
Ірина Гілей - 2007/10/10 16:16 »
|
|
|
|
Як гарно......... Сумно........ але гарно........
Pуслан Рєзніков - 2006/10/10 20:36 »
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Стань автором!
Додай свої твори зараз!
Поринь у наш світ!
Просто реєструйся!
|
|
|
|
