Плакала скрипка в руках скрипаля. Плакала тихо, бо чулась здаля. І в ніжній мелодії щастя й печалі Нам відкривались заобрійні далі Чужих почуттів, надій, та страждання… У те чудодійне музичне зітхання Влилися людської душі часточки. Смичок розставляє дрібні крапочки… Мов заворожена, скрипка співала, Ніби про біди кожного знала. Скрипка замовкла… та на душі, Лишились страждання й зітхання чужі...
Дякую Вам за подаровані хвилини такого ніжного і чуттєвого слова! (життя - це декілька миттєвостей, та іноді спогади про них можуть хвилювати душі вічно...)
Мені здалося на мить, що десь біля мене лунають тужливі акорди скрипки... Дуже хороший вірш, мелодійність і ритмічність якого влучно підкреслюють його зміст)))
