Чого від пустослів’я цього чекаєш ти, Народе,
На що надієшся?
Навіщо ти думками дорогу до їх серця прокладаєш?
Вони не варті цього, знаєш?
Та й і думки твої, Народе, навряд чи до уваги мають.
Та й серця в них, мабуть, немає…
До чого ж ти дорогу прокладаєш?
Ти ж досі їх не знаєш, пустослівів цих брехливих,
Вони ж медовими своїми балачками,
Своїми ніби ясними очима,
Своїми обіцянками кривими,
Закрили очі тобі, мій Народе милий!
Вони, мов хижі звірі, на галявині у лісі,
Останнє шмаття м’яса не поділять. Біси!
20.12.2008 р.
|
|
