На святому пагорбі,
Де Софійські стіни
Всією громадою
Ховали Вкраїну.
Ховали замучену,
Збочену, немиту,
Німу та зіпсовану
Соромом укриту.
Стотисячним натовпом,
В святкових одежах
Із гімном і прапором,
Як і належить.
Жалю не набралися
І сльози не лили,
А тільки тихесенько
Собі говорили:
„Ще не вмерла...”
Відродиться,
Нова, непорочна,
Чиста, світла, гордовита,
Зміцніла, святочна
А тієї, що померла,
Ніхто не жаліє,
Разом з нею оте стерво
Нехай очманіє
|
