|
 |
|
|
|
|
|
|
Сьогодні вранці ти мені наснився,
Неначе янгол з неба опустився,
А ввечері знайшла тебе ві мглі,
Невже це все примарилось мені?
І вчора вранці ти мені наснився,
Неначе час у бездні зупинився,
Лякають знов думки мої сумні,
Невже все знов примарилось мені?
Невже ти мрієш, і мене не знаєш?
Невже живеш ти і не знаєш слів,
Щоб знов казати, як когось кохаєш,
Та я ж бо знаю - ти іще не мій...
Ти ще не мій...й моїм уже не станеш,
Ти ще не мій...це мабуть назавжди,
Мені цікаво, в натовпі пізнаєш
Веселу постать й рух моєй руки?
Невже назавжди ти мене забудеш,
Невже назавжди стежки розійшлись?
Можливо щем у грудях ти відчуєш,
І ти заплачеш, як давно колись.
І сльози градом впадуть на обличчя
А я піду...і мабуть назавжди,
Та віки в моїм серці будуть жити
Твої прекрасні очі чарівні
І мабуть, довго буду пам’ятати
Твою усмішку ніжну й молоду
Залишиться мені лише сказати:
"Бувай назажди...я тебе люблю!..".
|
|
|
|
|
|
