Світ згорає у вогні апокаліптичному. Люди ходять злі й пусті з поглядами звичними. Простір став давно для них зоною відчуження, Позоставивши в тілах залишкові збудження. Слів немає каяття, сумнівів прихованих У покинутих серцях, болем пригальмованих. І у всіх є рівний шанс стати в ряд уражених, Бо не пошкодує час бідних і ображених. Світло правди у кінці, чи безжальне страчення? Вибирати тільки нам пункт свого призначення.
